НАЗК скасувало вимогу до суб’єктів декларування подавати декларацію у день звільнення

Застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення судового рішення є порушенням прав позивача на апеляційне оскарження, якщо він не був присутній під час цього проголошення і про прийняте судове рішення дізнався лише після його отримання.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, якою позивачеві  відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга подана з пропуском десятиденного строку, передбаченого ст. 286 КАС України, і вказані в заяві позивача підстави для поновлення пропущеного строку визнав неповажними.

Позивач зазначив, що безпосередньої участі або участі через свого законного представника у розгляді справи не брав і не був присутній під час проголошення рішення у справі 10 січня 2019 року. Повний текст рішення він отримав 25 січня 2019 року, після чого 1 лютого 2019 року в межах десятиденного строку, встановленого ч. 4 ст. 286 КАС України, оскаржив це рішення в апеляційному порядку. Позивач просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, передати справу до цього суду для продовження розгляду.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, обґрунтувавши свою позицію так.

У цій справі, яка є справою з приводу рішення суб’єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивач 1 лютого 2019 року подав апеляційну скаргу на рішення суду від 10 січня 2019 року, копію якого отримав 25 січня 2019 року.

Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. У ч. 4 цієї статті встановлені спеціальні стосовно ст. 295 КАС України строки на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас ст. 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку ч. 3 ст. 295 КАС України, і, на відміну від правил, установлених ст. 270 КАС України, передбачений ст. 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Суд першої інстанції розглядав справу за відсутності сторін, за результатами розгляду проголошено вступну та резолютивну частину. Повний текст судового рішення позивач отримав 25 січня 2019 року, а тому Суд дійшов висновку, що початок відліку строку на апеляційне оскарження розпочався з 26 січня 2019 року відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто з дня отримання повного судового рішення. Апеляційна скарга подана засобами поштового зв’язку 1 лютого 2019 року, отже, в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження, передбаченого ст. 286 КАС України.

За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатував, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 листопада 2019 року  у справі № 461/5908/18 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/85836083.

За повідомленням прес-служби суду