Віньковецький суд визнав безпідставними позовні вимоги банку про стягнення з позичальника процентів за кредитом, пені і штрафу

У лютому 2020 року комерційний банк звернувся до Віньковецького районного суду з позовом до свого клієнта про стягнення з нього 48 592 гривень заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору, відповідач отримав 27 тисяч гривень кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, але своєчасно його не сплатив, тому на кінець 2019 року утворилося 48 592 гривні боргу. З них 32 398 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту; решта – відсотки, нараховані на прострочений кредит, пеня та штрафи.

Відповідач надав до суду письмову заяву, в якій позов визнав частково: лише суму боргу за тілом кредиту.

Як встановив суд, позичальник уклав кредитний договір з банком у 2012 році, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, і отримав 27 тисяч гривень кредиту. Через порушення зобов'язань за кредитним договором, за банківськими розрахунками, на кінець минулого року він заборгував 48 592 гривні.

«… враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів», – зазначає суд, визнавши, що є правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту – 32 398 грн.

А от вимоги позивача про стягнення з відповідача також процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення суд вважає безпідставними, бо у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У цій частині вимог банк посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті. Однак, ці документи відповідач не підписував, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

«Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом. З огляду на викладене, факт невиконання зобов`язання за кредитним договором у частині сплати відсотків та неустойки не доведений», – констатує суд.

Відтак Віньковецький районний суд частково задовольнив позов банку – стягнув з відповідача 32 398 гривень боргу за кредитним договором і судові витрати.

Хмельницький апеляційний суд, який переглядав справу за апеляційною скаргою боржника, погодився із таким рішення суду першої інстанції, зауваживши, що його висновки відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Із повним текстом постанови апеляційного суду можна ознайомитися у ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90142944

Прес-служба Віньковецького районного суду